Як почнеться війна між Україною та Росією

До можливості, щоб не сказати неминучості, цієї війни кремлівська пропаганда привчає зараз росіян. Їх треба спочатку привчити – бо якщо грузини «чорні», «не по-нашому говорять» і «торгують на ринках» (готовий образ ворога), то українців більшість росіян вважає братнім слов’янським народом, якщо не такими самими росіянами.

Але, як усім давно відомо, владу в Україні захопив фашистський і одночасно проєвропейський режим американської маріонетки, страшного помаранчевого диктатора і одночасно ганчірки Ющенка. Що поробиш, треба рятувати молодших братів-малоросів.

Це не сценарій комп’ютерної чи страйкбольної гри

БРАТСТВО.info: відома Інтернет-журналістка викрила заколот Росії в українських тилах.

Як за таких обставин протидіяти підступним діям Кремля? Коли все робиться правильно, але на користь Москви? Вихід вбачається лише один – робити те саме, але на американські гроші.

Як має ставитись до цього кримський росіянин? З одного боку – обурюватись. Але з іншого — якщо все це фінансується Кремлем, то потрібно це підтримувати. Отже, почати спілкуватись українською та зруйнувати пам’ятник Катерині.

***

До можливості, щоб не сказати неминучості, цієї війни кремлівська пропаганда привчає зараз росіян. Їх треба спочатку привчити – бо якщо грузини «чорні», «не по-нашому говорять» і «торгують на ринках» (готовий образ ворога), то українців більшість росіян вважає братнім слов’янським народом, якщо не такими самими росіянами.

Але, як усім давно відомо, владу в Україні захопив фашистський і одночасно проєвропейський режим американської маріонетки, страшного помаранчевого диктатора і одночасно ганчірки Ющенка. Що поробиш, треба рятувати молодших братів-малоросів.

Це не сценарій комп’ютерної чи страйкбольної гри, і не план війни між Україною і Сьєра-Леоне – з тих, що розробляють генштабісти для шліфування майстерності. Це реальний план Путіна, який він зараз впроваджує в життя. Це не означає, що він стовідсотково спрацює. Але планується так:

1. В Україні на путінські газорублі створюється доволі велике ультраправе угрупування. Для цього під правильними яскравими проукраїнськими гаслами об’єднуються кілька дрібних праворадикальних організацій, що животіють без фінансування. Переманюється членство з тих організацій, що не долучилися, залучаються нові охочі. Гучні акції, потужні вишколи і все таке.
Що вони служать Кремлю, знатимуть тільки лідери, можливо, навіть і не всі. Решта щиро вважатимуть себе українськими радикальними патріотами.
Вони обов’язково проголосять себе спадкоємцями ОУН-УПА (бо з підтримкою УПА асоціюється Ющенко) і саме в такій якості роздуватимуться російськими і проросійськими ЗМІ.
Вони робитимуть правильні заяви і акції (наприклад, боротимуться із сепаратизмом, олігархами, українофобами, нелегальною міграцією) і протиставлятимуть себе «ліберальним» націоналістам. Вони домагатимуться, щоб, коли кажуть про українських правих, мали на увазі тільки їх.
Дуже імовірно, що назва організації після її остаточного формування нагадуватиме «ОУН-УПА» чи «УНА-УНСО», бо для росіян обидва бренди міцно асоціюються з фашизмом. Наприклад: Українська націонал-соціалістична асамблея (УНСА). Обидві згадані організації проведуть прес-конференції, де рішуче відмежуються від «провокаторів», але ніхто їх не почує, бо вони – «ліберасти» або «купка ренегатів».

2. Угрупування проводить в Криму одну або кілька гучних акцій із застосуванням сили. Причому б’ють тих, кого дійсно варто бити, по кому не бєрци, а шибениця і тюрма плачуть.

В цьому місці можливе розгалуження.

Варіант перший
«Беркута» за наказом Президента найжорстокішим чином розправляються з ультраправими, їхні лідери і найбільш активне членство потрапляють за ґрати. На рейд у Севастополі стає американська ескадра. Ми всі, і я в тому числі, пишемо гнівні пости на тему «АСАВ!», проклинаємо владу, Москва робить кілька погрозливих заяв, на тому все й закінчується.

Варіант другий
Президент і «Беркута» не наважились, а ескадра не встигла. Росія приходить на допомогу своїм співвітчизникам у Севастополі і цілому Криму, захищаючи їхнє життя і майно від «фашистських погромників, санкціонованих режимом Ющенка». Морські піхотинці РФ беруть під охорону штаби проросійських організацій, а потім ВР Криму тощо.

Американська ескадра (вже допливла) кидає якір у Севастополі, і починаються торги. Франція, чи Німеччина, чи ще якась простітуточна європейська країна пропонує свої послуги у якості посередника. Торги, цілком імовірно, закінчуються частковою втратою Криму (скоріше за все, Севастополя). В Росії шовіністичний підйом, про економічну кризу всі забувають, Путіна обирають президентом пожиттєво :)

Варіант третій
Американська ескадра так і не допливла (бо Обама – «Обама, сер!»).
Українська армія передислоковується до Криму. Російська, отримавши підкріплення, зминає її доби за три. Окупація Криму, повстання татар, партизанська війна, Путін визнає територіальну цілісність України з урахуванням незалежності Криму, в Росії шовіністичний підйом, див. вище.
На зміну «режиму Ющенка» у Києві приходить проросійський режим.
Можливо, після цього кимсь комусь буде відданий якийсь таємний наказ, хтось почне когось активно «мочити» з непередбачуваними наслідками, але це вже дуже важко прорахувати.
Як запобігти цьому – усім трьом варіантам – думайте поки що без мене. У мене і так через цей пост неприємності будуть :)