Зробити стартовою Додати в обране Написати листа

Кнопка сайту:

Головна Твори Ваша честь, де ваша совість!? ФОТО

Ваша честь, де ваша совість!? ФОТО

Надія на звільнення Анни була примарною, ми це розуміли. Але вона була. Так хотілося вірити у диво!.. На жаль, його не сталося.

Підтримати Аню та її рідних прийшла купа людей. Із найрізноманітніших організацій. І просто «вольношатающієся» товариші. Половина розгорнулася на вулиці перед входом у цей бісоводимий суд. Половина чекала під дверима зали засідань. Слід зазначити, що будівля суду справляє враження. Як ззовні, так і всередині. Вона височіє над усією площею, включно із

Надія на звільнення Анни була примарною, ми це розуміли. Але вона була. Так хотілося вірити у диво!.. На жаль, його не сталося.

Підтримати Аню та її рідних прийшла купа людей. Із найрізноманітніших організацій. І просто «вольношатающієся» товариші. Половина розгорнулася на вулиці перед входом у цей бісоводимий суд. Половина чекала під дверима зали засідань. Слід зазначити, що будівля суду справляє враження. Як ззовні, так і всередині. Вона височіє над усією площею, включно із академією МВС. Одразу видно, хто в домі хазяїн. І дійсно, апеляційний суд – установа, що має монополію на помилування. На остаточне вирішення людських доль.

Судове засідання запізнювалося уже хвилин на 40, коли до передпокою перед залою, в якому ми чекали, зайшли два охоронці й попросили звільнити приміщення. Нас провели чомусь у приміщення перед ліфтами. Може, розраховували, що поїдемо геть. Ми ж думали, що мають привести Аню і бояться, аби ми чого-небудь не утнули. Але її так і не привезли. А тільки-но охоронець пішов з-під дверей, повернулися на своє місце. Там, чекаючи, познайомилася із мамою Ані. Дивовижна жінка. Я думала, для таких, як ми, немає бітьків кращих, ніж у мене. Батьків, що поважають вибір дітей. Не намагаються повчати життю. Не впадають в істерики з приводу і без приводів. Виявляється, я помилялася. Бувають ще кращі. Коли мати Ганни сказала, що головне – не скільки донька просидить, а з яким іменем вона вийде на свободу. Історії про батьків, що благословляють дітей на самогубчі подвиги в ім‘я Батьківщини, для мене перейшли з розряду красивих легенд до розряду беззаперечної історичної реальності. 

Коли, нарешті, почалося засідання, усі охочі ледь вмістилися до зали. Доки суддя не почала казати щось про дозволи на зйомку, фотографи встигли зробити кілька фотографій суддів та прокурора. Нібито нормальні людські обличчя. А вирок виносять, як грязниє животниє.

Радилися судді недовго. Це насторожило: значить, усе було вирішено заздалегідь. І все-таки, коли вони вийшли з кімнати і почали зачитувати свій вердикт, серце закалатало. «…у звязку із можливістю ухиляння підозрюваної від явки до органів слідства…» - Аня, виявляється, була у розшуку. Але дізналася про це лише після затримання. Жодної повістки, жодного натяку, а тепер от кажуть, що вона ухилялася і буде ухилятися в майбутньому. «… та особливою тяжкістю злочину…» - ??? !!! Це яєчня то – особливо тяжкий злочин?!? Ви що, божевільні?!? «…постанова Печерського суду щодо утримання під вартою Сінькової Ганни Олегівни залишається без змін.»

Найбільше вразила уяву оця «особлива тяжкість злочину».  Немає слів. Просто немає слів.

Ми, звісно, сказали «їхнім честям» усе, що думаємо про них, про їхній суд, про їхні злочини перед людством, і т.д. і т.п. Дивно, як взагалі не викликали охорону. Найбільше за всіх переживала Людмила Прокоф‘ївна – бабуся Ані. Але переживала вона не за те, що Аню не відпустили. А за несправедливість та лицемірство суду. Адже будівля суду стоїть акурат на старому кладовищі. «Я ходжу сюди з 1947 року, у мене тут брат похований, – із тремтінням у голосі каже літня жінка. – Коли почали будівництво, багато хто виступав проти. Але все якось зам‘ялося. Уже звели саму будівлю, коли приходжу раз, і бачу: паркан ще трохи перенесли, будують під‘їзд для машин. А просто на землі осторонь лежать складені надгробки та хрести. Підійшла, дивлюся – на верхньому хресті написано: «Фаїна … (прізвища не пам‘ятаю), замучена у 1942 році фашистами». Ось хто осквернитель могил! Цей суд – наруга над могилами, а не яєчня!»

Світ сповнений символами та знаками. Дівчину, що виступила проти сатанинського символу «вічного вогню», судять за статтею «осквернення могили» - і хто?  Судді, що топчуться по кістках загиблих щодня. Ось де перемога сатанізму. Не дивно: триває Великий піст. Біси біснуються. Але Світле Воскресіння Христове уже скоро.

Судді. Головуючий - Мороз Ігор Миколайович. З ліва суддя Приндюк Марія Василівна(блондинка)! Вона є голова кримінальної палати, і фактично в суді без неї нічого не рішається!

Прокурорша.

Дмитро Корчинський та Андрій Іллєнко

Андрій Павловський, Андрій Іллєнко, Дмитро Корчинський

Микола Коханівський

ВО «Свобода»

 

 

 

 

Поділитися:

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Нагадування патріоту


Нагадування патріоту. Ватні заходи в Україні

Насилие, деньги и секс в жизни Романа Шухевыча

Дмитро Корчинський. Поезії

Катехізис БРАТСТВА

Історія України ХХ ст.

Останні коментарі

Батальон Шахтарськ. Бій в Мар'їнці

Вступай до добровольчих загонів на захист України!

Атака на "Русское Радио"

В пошуках невідомого: об'єкт "Чорнобиль-2"

Хмара тегів