Янукович знову віддає владу. Вдруге він погоджується на неконституційні вибори. Перший раз – на повторні президентські. Другий – зараз, на дострокові парламентські.

Як і у 2004 році політичне протистояння більше нагадує автомобільний дуель зі старих американський фільмів. Коли двоє несуться один на одного і хтось має звернути. Вже вдруге з’їжджає в кювет Янукович.

Кажуть про те, що немає ані переможців, ані переможених. Але поразка очевидна – маючи владу, зректися її і піти знов на вибори. Знову витрачати гроші, знов ризикувати, знов домовлятися про коаліцію. А вдруге може і не поталанити так, як поталанило із соціалістами.

Знову риторика про те, що «українцям потрібна стабільність і тому ми йдемо на поступки». Але партнери по коаліції – соціалісти та комуністи - говорять про зраду. Людям в наметах теж не потрібна стабільність – їм потрібні робочі місця, тобто - намети. До речі, остання політична криза не лише не спровокувала кризу економічну, а й навпаки - покращила економічні показники: за даними Держкомстату в березні цього року ми мали нульову інфляцію.

Мало того, що Янукович погодився на дострокові парламентські вибори. Він ще й взявся прийняти ряд компромісних законів. Поступившись із достроковими виборами він пішов на поступки із законом про кабмін, імперативний мандат, тощо. Все це поступки з боку коаліції. Єдина поступка президента – це те, що він напише ще один указ про дострокові вибори на іншу дату і дасть змогу парламенту прийняти жадані для президента закони.

Повна і беззастережна капітуляція. Хоча, можливо, все ще попереду. Якщо парламент буде функціонувати, депутати можуть проголосувати не лише за поправки до закону про кабмін, але й оголосити президенту імпічмент. Можуть прийняти ще багато інших цікавих і веселих законів. Проте чи підуть регіонали на загострення?