Хрущов – Засновник і Великий Маестро ДЕСТРУКТИВІЗМУ як мистецького стилю. Митці братського кола в сучасному дискурсі розвили геніальний месидж ГЕНСЕКА.

Після проголошеної генсеком відлиги, на поверхню повилазили комсомольські поети та художники-авангардисти, всі ті жалюгідні епігони, яких Микита Сергійович з властивим йому добрим селянським гумором називав «ПІДАРАСАМИ». Вони розмістили виставку абстрактних картин в Манежі.

Хрущов ознайомився, і наказав знести все це бульдозерами. Це був дзенський жарт – послання прийдешнім поколінням мистецтвознавців. Він розумів: мистецтво 20 століття починалося з деконструкції форми, а в його, хрущовські, часи, на початку доби постмодернізму, вже практикувало деконструкцію змісту; відповідно, наступним кроком мала бути деконструкція самого витвору мистецтва.

Ми осягаємо мистецтво в момент його знищення, яке само по собі має здійснюватися як художній акт. Цікаво те, що ми геть зовсім не пам’ятаємо тих манежних абстракціоністів, нам не цікаві їхні роботи, натомість бульдозерний акт Хрущова залишився в історії культури. Він і є справжнім естетичним вчинком. І навіть тоді, коли у слід за деконструкцією витвору ми, за логікою художнього розвитку, дійдемо до деконструкції творця, то і тут вже не будемо оригінальні. Бо що таке жалюгідне вбивство якого-небудь Леннона, чи самогубство Хемінгуея в порівнянні з досягненнями Луб’янки.

«Найкраще, що дитина може зробити зі своєю іграшкою – казав Гегель, - це зламати її». Додамо, що сучасні митці найкраще вчинять, якщо знищать свої роботи – утворять гігантський палімпсест для майбутніх тиранів.

Суть акція полягала в тому, щоб здійснювати деконструкцію картин і скульптур і ділитися один з одним враженнями осягнення їхнього змісту в момент знищення.

Саундтрек до акції