В минулому політичному сезоні питання «ходити на вибори, чи ні?» було суто екзистенціальним. Нині воно набуває зовсім інших ознак. Своєю показовою боротьбою за «чесні вибори» влада розгорнула такий терор, що йти на дільниці просто страшно. Ми знаємо, що на одного справжнього Чикотілу в середньому розстрілюють десятьох підставних. Пропорції з фальсифікаторами явно будуть не кращими.

Вибори відбуватимуться під дулами автоматів. Це прямим текстом обіцяє квазі-міністр Луценко. Вже на першому турі на дільницях було розклеєно оголошення про кримінальну відповідальність буквально за все. Можна це якось зрозуміти, коли йдеться про організаторів фальсифікувань. Проте, статті про виніс бюлетеня, видачу членом комісії недозаповненого бюлетеня, неявка члена комісії без поважної причини… І все «від трьох років». Дільничні, не маючи на те повноважень, видушують з голів комісій особисті данні на членів комісій та список тих, хто голосуватиме вдома. А потім ходять по домівках з термометрами й проводять «роз‘яснювальні бесіди».

Нікого не цікавитиме, що ви поклали бюлетень в кишеню за звичкою чи, працюючи в комісії, забули підписати протокол через перевтому. Чи справді захворіли, але не викликали «швидку». Нікого не цікавитиме ваша доля за ґратами, бо ви потрібні лише як інформаційний привод для того, аби кричати про фальсифікації. Якщо в 2004-му головною політтехнологією було визнання недійсними виборів в цілому, то тепер, схоже, візьмуться за окремі дільниці та округи. Ті, які завідомо принесуть незадовільний результат.

На виборчих дільницях за нами з підозрілістю стежитиме купа спостерігачів, журналістів, перевдягнених у цивільне та неперевдягнених ментів. Які тільки й чекатимуть слушного приводу. Виникає питання: «Воно мені треба?». Всі ці незвані гості з термометрами, перевірки документів, кордони з собаками та обшук на вході (невже ще не ввели..?)

Раніше перед нами стояв моральний вибір – продемонструвати неповагу до кандидатів, проголосувавши «проти всіх», чи продемонструвати  зневагу до їхньої системи й не прийти на вибори взагалі. Сьогодні ходити на вибори стає дедалі небезпечніше. Не хочеться голосувати, коли за спинами стоїть «заградотряд». Нехай краще фальсифікують, ніж так відверто погрожують. Легше пробачити кишеньковому злочинцю його здобич, аніж грабіжнику…

І тільки свідомі антиглобалісти завжди лишаються в стані моральної рівноваги. Вони ніколи не ходять на вибори. Вони не розмірковують, що краще: уникнути принизливої процедури, чи поставити в бюлетені «голосую за цього 3.14дора». І хоча ззовні їхній бойкот виглядає схожим на неявку пересічного несвідомого громадянина, це і є апофеоз громадянської свідомості. Вона, свідомість, починається і закінчується одним і тим самим. Голосують лише початківці.