Поки брутальні атеїсти та сатаністи доводять, що Христа, як історичної особи, не існувало, більш витончені елементи намагаються спотворити Його Пречистий Образ. «Він був зовсім не таким, як малюють на іконах. Хочете знати, як Ісус виглядав насправді?..»

Збереглося декілька словесних описів Христа, підходящих для спокуси хитких у вірі. Наприклад, Цельс писав (орфографію збережено): «Якби дух божий дійсно оселився в ньому [Ісусові], він мав би відрізнятися від інших красою обличчя, пишнотою (рос. – великолепием) тіла, а також красномовством. Тому що неможливо повірити,  що той, у чийому тілі було щось божественне, нічим не відрізнявся від інших. Тим часом люди розповідають, начебто Ісус був мізерного зросту і з таким некрасивим лицем, що воно викликало відразу».

Такої ж думки притримується і Тертулліан: «Вигляд його був позбавлений якої-небудь краси й чарівності. Воістину, невже знайшовся би сміливець, який би завдав найменшої шкоди тілу, якби воно відрізнялося надзвичайною красою та було осяяно небесним сяйвом? Хто б покрив плювками обличчя, якби потворність, яку наклав на себе Ісус і яка зробила його нікчемним в очах людей, не представляла це обличчя вартим одних лише плювків?»

Це – типові уявлення римлян, вихованих у язичництві. Божественне не може бути негарним на вигляд, - вважали вони. І помилялися. Тому що «сила Божа в немочі здійснюється» - це по-перше. По-друге, слід робити поправку на вітер. Діло відбувалося в Іудеї, до того ж, зачепили питання віри. Для іудеїв віра була важливішою, ніж для римлян – на початку І століття римляни б не стали плювати у того, хто не поклоняється (чи не досить ревно поклоняється) богам. Аби державну владу не підривали, в іншому – робіть, що хочете.

Із «іудейських свідчень» є опис Христа з роботи Йосипа Флавія «Падіння Єрусалиму»: "...людина звичайної зовнішності, що досягла зрілості, смаглява, маленька, висотою в три лікті, горбата, з довгим лицем, довгим носом і зрослими бровами, з рідкими волоссям, розділеним прямим проділом на назорейський манер, а також з бородою, що погано росте». Цей портрет нібито узято безпосередньо з «форми», зробленої чиновниками Пілата – документу, що утримує відомості про людину, яку розшукує влада. Тут виникають питання. Христа, як відомо, переслідували не римляни, а юдеї. До римлян Він потрапив уже після арешту. Чого б Його тоді шукали чиновники Пілата? Знову ж таки – навіщо шукати, якщо Він щодня відкрито проповідує в Храмі, і всі про це знають? Коротше, мутна історія…

Хочу звернути увагу, що ніхто з вищенаведених поважних товаришів особисто Христа не бачив. Цельс і Тертулліан жили в ІІ ст., Йосип Флавій – наприкінці І ст. Перший, будучи язичницьким філософом, всіма силами намагався дискредитувати християнство. Другий надто симпатизував єретикам-монтаністам. Третій – єврей.

Проте, є ще одне свідоцтво. Це «Послання Летнтулла», що являє собою звіт проконсула Палестини римському сенату: «Людина він середнього зросту, з гарною поставою та чудовим шляхетним обличчям. Його вид викликає і любов, і страх одночасно. Волосся кольору спілого горіха спадають гладко до вух, а далі до самих плечей в'ються кільцями, трохи більш світлими й блискучими; посередині голови вони розділені проділом, як це прийнято в назареїв: чоло ясне й чисте, обличчя без зморшок і плям дихає силою та спокоєм; лінії носа й рота бездоганні, борода густа, того ж кольору, що й волосся, не дуже довга, розділена посередині. Погляд прямий проникливий, очі синьо-зелені, яскраві та живі. У гніві він страшний, а повчає дружньо й ніжно, з радісною серйозністю. Іноді плаче, але не сміється ніколи. Тримається прямо, руки й плечі його повні витонченості, у розмові він серйозний, скромний, стриманий, і до нього по праву можна віднести слова пророка: ”От найпрекрасніший виглядом з усіх синів людських”». Разючий контраст із попередніми портретами. Мабуть, Летнтулл бачив Христа. Чи розмовляв із тими, хто з Ним безпосередньо спілкувався (Пілат, наприклад). Тому говорить про Нього з повагою. Особливо цікаві деталі не зовнішності, а поведінки. Вони повністю збігаються із Євангеліями.

Кажуть, зображення на іконах не відповідає дійсності. Звісно. Ікона – не фотографія. І навіть не картина. Дивлячись на неї, треба молитися, а не шукати зовнішньої подібності. Хоча зображення на іконах більш-менш співпадає із зображенням Христа на Туринській плащаниці та Платі Вероніки (Образ Спаса Нерукотворного на платку, яким Христос втерся, йдучи на Голгофу).

Кажуть, елліністичний світ не прийняв би «некрасивого» Бога. Тому ранні християни з усіх сил приховували факт непривабливої зовнішності Ісуса. - Брехня. Прийняв же цей світ Христа, не дивлячись на те, що Він був народжений в яслах, а не в палаці. При тому, що Його проповідували рибалки, а не вчені.

Якщо чесно, нам глибоко все одно, як виглядав Господь, у що вдягався, що їв і на чому спав. Він – наш Спаситель, все інше – не важливо. Але варто відмітити, що ані Уельс, ані Тертулліан, будучі ворогами християнства, не заперечували самого факту існування Христа як історичної особи. Тоді події були надто близькі у часі і заперечувати очевидне не було можливості. Сьогодні у дискусії з сучасними противниками християнства свідчення цих злобних язичників слугують непоганою доказовою базою. Їхні зусилля направлені проти Христа слугують сучасній Церкві. Така от іронія.