Раніше ніколи не розумів людей, які віддають перевагу котлеті перед шоколадкою. Тільки вчора відчув це щастя, сидячи перед телевізором і заїдаючи ковбасою чай. Після посту вона виявилася смачнішою за будь-які цукерки. Пост, безумовно, не про те, як довго не їсти скоромного, а потім нажертись мов свиня. Але постувати варто було навіть для того, аби оновити сприйняття деяких речей. Справжній смак хліба розумієш тільки після голодування. Те, що м’ясо – святковий продукт — відчувається лише після посту.

Людину робить власне людиною ірраціональне. Наше раціональне мало відрізняється від тваринного. Ми їмо як тварини, спимо як тварини, розмножуємось як тварини. Але саме як люди маємо волю обмежити себе в цьому.

Ще з Великої суботи на вулицях Києва можна було зустріти величезну кількість людей із кошиками. Вони йшли святити пасочки незважаючи на те, що Господь іще не воскрес. Біля храмів частіше питали, коли скінчиться пасхальна служба, аніж коли вона розпочнеться.

Добре те, що для багатьох Великдень вже є святом. Шкода, що для більшості він зостається тільки днем народних розписів на писанках.

Пасха — головна подія року. А головна подія Пасхи – великоднє богослужіння, і зовсім не поїдання освяченої поросяти. Та й щоб по-справжньому скуштувати те, потрібно було дотриматись посту.

Страсний тиждень – особливо суворий піст. Останні дні, коли Господь у гробі, взагалі радять нічого не їсти. Так, ніби співпереживаєш смерть із Христом. Здається, навіть природа мертва. Але тільки так у Великдень ти зможеш співпереживати воскресіння з Ним.

Ніч. Після двох діб без їжі входиш у певний стан зміненої свідомості. Біля тебе – твої брати й сестри – їм теж не солодко. Важкувато служити всенічну. Тим більше, що в правильних приходах парафіяни співслужать зі священиком, а не просто працюють підсвічниками. (Професійний хор співає мелодійніше, аніж молиться, скажімо, брат Доктор, проте і церква – не консерваторія.) Мабуть, це найтяжчі (чисто фізіологічно) часи Великого посту. Але разом із тим, поміж серцями панує передчуття не просто свята – Таїнства Воскресіння. Господа і людства.

Скінчається святкова літургія. “Христос Воскрес!” У ранкових сутінках виходимо на вулицю, й біля церкви святимо їжу. Половину освяченого забираю з собою, аби весь день розносити по гостях. Іншу половину – з’їдаємо тут же, разом із братами во Хресті. Ніколи не їв нічого смачнішого. Світає. Сама природа немов би воскресає із Христом. Для решти – то був тільки ще один ранок.

Словом, хто не постував і не був на всенічній – сам себе обікрав. А просто побухати можна й на роботі.