Нас із братами потягнуло та теологію. Ми сиділи й думали: в чому сенс Христової жертви? Спасіння людства? Але чому саме так? Так страшно? Неможливо уявити, що Вседержитель не міг би очистити нас від гріхів будь-яким іншим чином. Не проливаючи крові Єдинородного Сина Свого. Якщо ні, значить, Він – не всесильний, а цього аж ніяк не можна прийняти, адже всесильність – одна з основних властивостей Божих. Відкидаючи її, ми відкидаємо взагалі християнське уявлення про Бога.

Отже, в чому сенс Христової жертви? Звісно, катехізис має відповідь. Але вона настільки малозрозуміла, що не прояснює, а ще більше заплутує питання. А потім ми зрозуміли.

Уявіть: вас засудили до смертної кари за тяжкий злочин. Ви кажете: «Пробачте, я більше не буду». Хто вам повірить? «Я віддам усе, що в мене є, тільки пробачте». Ваше майно і так уже конфісковано за рішенням суду. «Ну, хочете, я принесу жертву? Ну, відітніть мені руку». Так вас страчувати зібралися, життя позбавити за те, що ви скоїли, а ви кажете – руку. Ви звертаєтеся по допомогу до оточуючих, але навколо вас – такі самі злочинці, засуджені на смерть. І тут з’являється кришталевої чистоти людина. І говорить: «Я умру за вас. Добровільно. А ви віднині вільні. Живіть, і не чинить беззаконня, щоб знову не потрапити до камери смертників».

Якщо ви – людина нормальна, у вас усе життя перед очима стоятиме обличчя того, хто помер за вас. Усе ваше існування буде просякнуте почуттям вдячності за порятунок. Ви боятиметеся дихнути так, щоби не сподобалося вашому рятівнику. Тисячу разів подумаєте, перш ніж зробите що-небудь сумнівне. Щоб, не дай Боже, не утнути дурницю. Щоб жертва вашого рятівника не виявилася марною.

Ми просто не розуміємо, не усвідомлюємо, що Христос ЗАГИНУВ за нас. Наскільки це страшно. Тим паче, що Він – не людина, а Господь. Вкиньтеся: Сам Бог помер для того, щоб ми могли врятуватися від смерті. А ми, негідники, маємо нахабство ставити під сумнів Його дії, і навіть саме Його існування.