“Мені задали товариші питання: як я розумію революційну дисципліну?

Під революційною дисципліною я розумію самодисципліну особистостей, яка встановлює в діючому колективі однакову, чітко продуману й відповідальну лінію поведінки для членів колективу, що призводить до точної узгодженості, як дії, так і думки їхньої. Без дисципліни в організації, як авангарді Революції, неможлива серйозна справа революції. Без дисципліни авангард революції не може бути таким; бо, перебуваючи в розбродному дезорганізованому стані, він неспроможний формулювати завдання дня, чого від нього, як ініціатора, вимагають маси.

Ці положення я засновую на спостереженні й досвіді. Передумови їх такі: Руська революція в своєму прояві несла багато положень чисто анархічних. І якби анархісти були тісним чином організовані й у своїх діях дотримувалися певної дисципліни, вони не понесли б такої глибокої поразки в ній, яка була в дійсності. (Нестор Махно, як рідкий за масштабністю ПРАКТИК анархізму, пропонує нам зробити уроки з минулого, не повторювати старих помилок. Зробити, нарешті, анархізм організованим, аби він міг домогтися своєї мети. Однак більшість сучасних анархістів і всілякі навколоанархо-тусовщики залишаються глухими до його слів і до уроків Історії, - прим. авт)

Але тому, що анархісти всіх «мастей і напрямків» не являли з себе, навіть у своїх фракційних угрупованнях, певного закінченого у своїй цілісності, дисциплінованого дієвого колективу, вони не витримали пред'явленого революційною ситуацією політичного і стратегічного іспиту.

Їхня дезорганізованість, що призвела до політичного безсилля, породила дві категорії анархістів: Одна категорія - це ті, хто кинувся на систематичні захоплення буржуазних будинків, маєтків, у яких оселялися й жили на благо своє. Це з другого боку ті «анархісти-гастролери», які переїжджають із міста до місто, в надії завжди на своєму шляху знайти нічліжку - будинок неробства - і жити в ньому в міру їхнього прагнення.

Інша категорія — це ті, хто порвали будь-який чесний зв'язок із анархізмом (хоча за межами руської революції деякі з них і донині значаться ледве не вождями руського анархізму) і кинулися на посадові місця більшовиків навіть тоді, коли анархісти, які зберегли себе на своєму шляху і більшовиків затаврували ганьбою у Революції, і за цей свій чесний акт революціонерів, розстрілювалися більшовиками.

З вище наведеного сумного факту стає цілком зрозумілим, чому я не можу бути байдужим до існуючого зараз в анархічних рядах нехлюйства. Воно заважає їм створити колектив, перед яким би люди, що хапаються за анархізм заради фрази, люди, які давно поховали себе для справи анархізму, або люди, які лише пасталакають за анархізм, про його єдність і дії проти ворога, а коли доходить до справи, тікають від цієї єдності, представилися б в іншому вигляді, і пішли б на належне їм місце. Ось чому я говорю про анархічну організацію, засновану на засадах товариської дисципліни.

Така організація приведе до необхідної узгодженості всі живі сили анархізму країни, і вона ж допоможе анархістам зайняти своє належне місце у великій боротьбі праці з капіталом. Від цього ідеї анархізму в масах тільки виграють, а не постраждають. Уникати такої організованості може тільки безвідповідальний, порожній базіка, який дотепер посідав у наших рядах із нашої ж провині ледь не перше місце. Відповідальність і дисципліна революціонера не повинні лякати. Вони його супутники в усіх справах робочого анархізму”.
«Справа праці», No. 7-8, грудень, січень 1925 р.
Нестор Іванович Махно

Здавалося б, при всіх очевидних фактах, які вказують на те, що анархізм має бути організований і дисциплінований, досьогодні лишаються люди, які стверджують, що "будь-яка організація придушує особистість", "дисципліна основа фашизму", а то і, ще крутіше "будь-яка організація це тоталітаризм!!! Ви хочете зґвалтувати своїми правилами мою унікальну неповторну особистість!" Ці хлопці воліють таврувати "тоталітаристами" і ледь не "фашистами" всіх, хто наважиться хоча б заїкнутися про дисципліну в рядах анархістів. Не здивуюся, що особливо розумні товариші встигнуть після цієї статті і Махна затаврувати фашистом і авторитаристом. А "анархо"-пацифісти додадуть, що мовляв, він ще й війну вів, тримав у руках зброю, відповідав насильством на насильство, а тому не може бути "тру"-анархістом. Та ще й, стопудово, м'ясо їв... А ще його солдати їздили на конях, що є експлуатацією тварин... І так далі за списком...Тому — який же Махно анархіст? Фашист найсправжніший!

В цілому, як не крути, сучасний анархізм у порівнянні з махновщиною виглядає жалюгідно. І в чому причини цього? Може, настав час замислитися?

Коротше, комради, моя думка така: давайте не будемо наступати двічі на ті самі граблі, зробимо уроки з подій Історії й зі слів Нестора Івановича, і зрозуміємо, нарешті, що нам потрібно для Перемоги. А зрозумівши, підемо до неї: твердо і впевнено.

І останнє. Під необхідністю організації в рядах анархістів я зовсім не маю на увазі тотальний і поголовний вступ усіх анархістів до однієї організації. Це завдасть більше шкоди, аніж принесе користі. Я маю на увазі повну зміну свого ставлення до активізму, до суспільства й протеста як такого. Зміну свого способу життя і активістських пріоритетів.